Гормонорезистентний рак простати

Найбільш складна проблема в лікуванні раку передміхурової залози виникає при настанні так званої вторинної гормонорезистентної, або в тих 15-20% випадках, коли пухлина первинно резистентна до гормонального лікування. Найважчий період в житті хворих з поширеним раком передміхурової залози настає з моменту прогресування на фоні максимальної андрогенної блокади або антиандрогенного придушення тестикулярного тестостерону. Тут їх життя вимірюється вже місяцями.

Фенотипічно пухлинні клітини в передміхуровій залозі складаються з 3 типів:
а) андрогенозалежні (для продовження їх росту і виживання потрібна андрогенная стимуляція). Такі клітини гинуть при андрогенної блокаді;
б) андрогенчутливих, вони не гинуть при відсутності андрогенів, але їх зростання при цьому послаблюється;
в) андрогеннезалежні – для їх зростання не потрібні андрогени і вони продовжують проліферувати (Isaacs J.Т. et al., 1992).
Таким чином, андрогенна блокада призводить лише до елімінації андрогенозалежних пухлинних клітин.

Незважаючи на те, що спочатку більшість хворих з дисемінованою формою раку демонструють добру відповідь на гормональне лікування, рано чи пізно в будь-яких пухлинах розвивається резистентність до гормональної терапії і настає прогресування захворювання. Пов’язано це з розростанням клону андрогеннезалежних клітин (Abrahamson PA, 1999). Крім того, у 15-20% хворих пухлина спочатку резистентна до гормонального впливу. Основними клінічними ознаками прогресування захворювання є метастазування в лімфатичні вузли і кістки, а також зростання пухлинного маркера ПСА при кастраційному рівні тетостерону.

Тактика ведення таких хворих викликає суттєві розбіжності серед дослідників усього світу. Причина цього є те, що гормонорезистентний рак передміхурової залози (ГР-РПЗ), що формується на заключному етапі розвитку пухлини, малочуливий до хіміотерапії. Ефективність більшості традиційних хіміотерапевтичних агентів не перевищує 8,7%. Можливості хірургічного лікування і променевої терапії при великому поширенні пухлини обмежені.

Зараз лікарі можуть вдаватися до наступних можливостей лікування гормонорезистентного рака простати:

• максимальна андрогенна блокада;
• відміна антиандрогенів;
• використання інших препаратів групи антиандрогенів;
• призначення естрогенів;
• призначення адреналових супрессанотов (кетоконазол);
• препарати і методики лікування, що знаходяться на стадії клінічних випробувань;
• хіміотерапія;
• придушення больового синдрому.