Гидроцеле або водянка яєчка (від грец Hydor – вода, рідина і kele – набухання, пухлина) – урологічне захворювання, при якому відбувається надмірне утворення і затримка рідини в оболонках яєчка. Обсяг рідини, що скупчується у відповідній половині мошонки, може варіювати від декількох мілілітрів до 1-3 л (у виняткових випадках). Це захворювання зустрічається досить часто і спостерігається як у дітей, так і у дорослих.
Гидроцеле (водянка яєчка) зустрічається як вроджена, так і придбана.
Симптоми гидроцеле
При водянці в області мошонки з однією, рідше з обох її сторін, зазначається безболісна припухлість, яка на дотик досить еластична. Ніякого почервоніння, болю в області цієї припухлості не буває.
У разі вродженої водянки яєчка ця припухлість зникає (рідина через незарощення піхвовий відросток очеревини потрапляє в черевну порожнину). Загальний стан хворого не порушено. Однак часто виникають неприємні відчуття при ходьбі, фізичному навантаженні, дискомфорт і болі в області мошонки.
Діагностика водянки яєчка
У діагностиці водянки яєчка грають роль такі методи дослідження:
Діафоноскопія – це метод діагностики, який полягає в тому, що орган як юи просвічують світлом ліхтарика. При цьому даний спосіб дозволяє відрізнити водянку від інших захворювань, наприклад, грижі. Справа в тому, що якщо в мошонці є тільки рідина (як у випадку з водянкою), то мошонка досить добре просвічується. Однак, якщо в мошонці присутні, наприклад, петлі кишечника йди інші структури, то просвічування домогтися не вдається, або воно нерівномірне.
УЗД мошонки найбільш точний метод діагностики, як водянки яєчка, так і мошоночной грижі. Воно дозволяє лікарю побачити наявність рідини і навіть приблизно оцінити її обсяг. У разі ж наявності в мошонці петель кишечника УЗД так само дозволяє їх побачити.
Найбільш же простим і найпершим етапом діагностики водянки є пальпація мошонки лікарем (тобто, промацування). При цьому у разі водянки звичайно відзначається еластичність припухлості в мошонці, а при наявності грижі може промацуватися петля кишки.