Рак Простати

Рак простати (рак передміхурової залози) – злоякісна пухлина, яка рзвивається з залозистогоепітелію альвеолярно-трубчастих структур переважно периферичної зони простати і виникає частіше у чоловіків похилого віку.

На відміну від доброякісної пухлини (аденоми) простати, рак передміхурової залози здатний давати метастази та проростати в інші органи і тканини. У структурі онкологічних захворювань в ряді країн РПЗ виходить на 2-3-е місце після раку легенів і шлунку, а в США і Швеції – на 1-е місце. Разом з тим серед причин смерті чоловіків від злоякісних новоутворень РПЗ в даний час займає 2-е місце після раку легенів. Летальність на першому році життя після встановлення діагнозу становить близько 30%, що свідчить про вкрай низьку виявляємості захворювання на початкових його стадіях.

Ступінь агресивності раку визначається морфологічної стадією пухлини по гістологічної шкалою Глісона від 4 до 10 балів. Бал ставиться морфологами після огляду матеріалу, отриманого при біопсії простати. Ризик розвитку раку простати є у кожного чоловіка. Небезпека значно збільшується з віком. Випадки захворювання у чоловіків молодше 40 років – 1 на 10 000, у віці 60 років – 1 на 100, у віці 75 років – 1 на 8 осіб. Доведена також спадкова схильність до раку. Вірогідність розвитку злоякісної пухлини вище, якщо в родині вже є хворий на рак передміхурової залози.

Для ранньої діагностики раку передміхурової залози всім чоловікам старше 50 років рекомендується  проходити обстеження у лікаря-уролога, а також робити такі заходи, як здача PSA, пальцеве ректальне дослідження (ПРД), Трансректальне Ультразвукове дослідження (ТРУЗД).

Що таке простат-специфічний антиген? Простат-специфічний антиген (ПСА) являє собою білкове речовина, що виробляється клітинами передміхурової залози. ПСА є найбільш цінним пухлинним маркером, дослідження якого в сироватці крові необхідно для діагностики та спостереження за перебігом доброякісної гіперплазії і раку передміхурової залози.

Клінічний перебіг.

На початкових стадіях Рака простати (локалізовнний РПЗ) може не мати клінічних проявів, це пояснюється невеликими розмірами пухлинного вузла, який не робить впливу на навколишні тканини, з цього саме на ранніх етапах дуже важлива своєчасна і точна діагностика від якої залежить успіх лікування. При прогресіірованіі захворювання, можуть виникати розлади сечовипускання різного ступеня вираженості (утруднення, почастішання сечовипускання, домішки крові в сечі) аж до неможливості сечовипускання, котрі обумовлені ростом пухлини. Одним із частих клінічних проявів є домішки крові в еакуляті. Системні прояви хвороби такі як слабкість, інтоксикація, болі в кістках, зниження маси тіла виникають при запущених стадіях захворювання.

Діагностика пухлини (раку) простати.

Основними методами діагностики Рака передміхурової залози є визначення рівня ПСА крові, пальцеве ректальне дослідження (ПРД) і трансректальное ультразвукове дослідження (ТРУЗД).

Діагноз Рак простати встановлюється тільки на підставі гістологічного дослідження при наявності аденокарциноми (клітин РПЗ) в стовпчиках біопсії передміхурової залози або цитологічному дослідженні після аспіраційної тонкоголкової біопсії.

Пальцеве ректальне дослідження є обов’язковим методом обстеження при зверненні чоловіки до лікаря уролога. Підозри, що виникли при ПРД, є абсолютним показанням до біопсії передміхурової залози. Близько 18% всіх випадків раку передміхурової залози визначаються тільки на підставі підозрілих змін при пальцевому ректальному дослідженні, незалежно від рівня ПСА.

Трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД). Діагностична цінність ТРУЗД в діагностиці раку простати невелика, проте ряд фахівців відводять велике значення наявності гіпоехогенних ділянок в периферичних відділах передміхурової залози і наявності ділянок гіперваскулярізація (посиленого кровопостачання) при ТРУЗД з допплерографією.

Біопсія передміхурової залози виконується з метою діагностики та стадіювання раку передміхурової залози, в більшості випадків амбулаторному режимі, тобто не вимагає госпіталізації в стаціонар, методом знеболювання є місцева анестезія. Тривалість процедури становить від 5 до 10 хвилин.

За допомогою трансректального ультразвукового датчика введеного в пряму кишку під УЗД – контролем виробляється кілька уколів у передміхурову залозу з парканом невеликого стовпчика тканини. Отримані стовпчики тканини (поміщені в окремі флакони) маркують сооветсвенно локалізації проізвенного вкола і відправляють на патоморфологічне дослідження.

Величезне значення в установці правильного діагнозу є має кваліфікація лікаря який Випоняемие біопсію передміхурової залози і досвід патоморфолога котрий досліджує отриманий матеріал.

Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно – резонасной томографія (МРТ) в даний час є стандартними високотехнологічними методами обстеження і можуть бути використані для оцінки місцевого поширення пухлинного процесу, проте жоден з цих методів не є обов’язковим і повністю достовірним.

У плані виявлення метастатичного ураження тазових лімфатичних вузлів КТ має більшу точність в порівнянні з МРТ, проте ні той ні інший метод не є достовірним, в ряді випадків збільшення лімфатичних вузлів має іншу причину.

Остеосцинтиграфія – даний метод діагностики використовується для виявлення метастатичного ураження кісток не тільки при раку передміхурової залози але й при пухлинах інших локалізацій. Суть методу полягає в внутрішньовенному введенні спеціальної речовини (радіофармпрепарату) подальшої реєстрації його розподілу та накопичення в скелеті за допомогою гамма-випромінювання ізотопу, що входить до складу препарату.

Своєчасне виявлення ураження кісткової системи при РПЗ дозволяється попередити розвиток деструкції кісткової тканини шляхом медикаментозної терапії.

Остеосцинтиграфія має високу чутливість і специфічність у діагностиці кісткових метастазів при раку передміхурової залози. Показанням для проеведенія даного методу діагностики є рівень ПСА більше 20 нг \ мл (при гістологічно верифікованому раку передміхорової з-зи, наявність низькодиференційованого місцеворозповсюдженого процесу).

Лікування.

Вибір тактики лікування при Раку простати, безпосередньо залежить від стадіі захворювання, ступеня диференціювання пухлини (сума Глісон), рівня ПСА, віку та соматичного статусу пацієнта (загальний стан здоров’я). Передопераційна (клінічна) стадія Рака передміхурової залози встановлюється на підставі діанних біопсії передміхурової залози (наявність аденокарциноми в стовпчиках біоптатів), даних пальцевого ректального дослідження (наявність чи відсутність вогнища що пальпується в передміхровій залозі) і, при необхідності, даних КТ, МРТ, сцинтиграфії скелета та інших методів дослідження.

Хірургічне лікування.

При локалізованому (обмеженому капсулою передміхурової залози) раку передміхурової залози (стадія Т1-Т2сNоМо) у молодих пацієнтів з збереженим соматичним статусом методом вибору є хірургічне лікування – радикальна простатектомія (відкрита, лапароскопічна, роботизована). Чим раніше встановлено діагноз і чим нижче стадія захворювання, тим краще результати хірургічного лікування як з онкологічної позиції, так і з боку якості життя пацієнта (можливість виконання нервозберігаючою операції, що забезпечує збереження еректильної функції (потенції) після операції і кращий функціональний результат для утримання сечі) .

Суть хірургічного лікування раку передміхурової залози полягає в повному (радикальному) видаленні передміхурової залози зі злоякісною пухлиною, видаленні тазових лімфатичних вузлів, накладанні анастомозу між сечовим міхуром та уретрою).

При місцеворозповсюдженому процесі (розповсюдження пухлини за межі капсули передміхурової залози) (Т3а-Т3b,Т3сNоМо) простатектомія є тільки одним з етапів лікування пацієнта.

У нашому відділенні у ДУ “Інститут Урології” можливе проведення всіх необхідних заходів.